Береш маленький пакетик із засушеними продуктами, висипаєш у каструлю, доливаєш літр окропу, настоюєш десять хвилин і споживаєш готовий борщ. Такі набори пропонує нашим воїнам ГО «Євроатлантичний вектор», яка діє в селищі Верхнє Синьовидне Стрийського району. Але цим її діяльність не обмежується. Вона також реалізує кілька інших проєктів, підтриманих Фондом громад «Рідня».
Представники «Євроатлантичного вектору» вміють приємно дивувати. У передобідню пору раптом відчинилися двері в приміщенні фонду громад «Рідня». Апетитний аромат одразу ж заполонив усе приміщення та навіть проник через дверні шпаринки в сусіднє, де збирались жінки з числа внутрішньо переміщених осіб. Ароматна зваба здолала їх, і вони відчинили двері, щоб побачити кулінарну спокусу. Тим часом, спокусник-чарівник Ігор Мазур уже виставив на стіл велику каструлю, розклав одноразові тарілки і наливав бойківський суп, зварений з продуктів, вирощених за програмою «Добрий господар», що реалізується за фінансового сприяння Фонду громад «Рідня».
ГО «Євроатлантичний вектор», у якій Ігор Мазур є головою, також стала учасницею цього проєкту. Представники організації переконали багатьох людей із сіл Верхнє Синьовидне та Підгородці вирощувати на своїх грядках квасолю, буряки, моркву, цибулю, шпинат, петрушку з насіння, що постачають за програмою «Добрий господар». Десятину від урожаю належить віддати організації. Саме з цих овочів ГО «Євроатлантичний вектор» і робить сухі суміші, що під дією окропу наші воїни перетворюють на смачний борщ. Ці ж овочі стали головними інгредієнтами супу, який того дня в приміщенні фонду громад «Рідня» дегустували учасники фонду спільно з внутрішньо переміщеними особами.
Подібний овочевий набір безпроблемно можна придбати в супермаркеті, та навряд чи суп із них буде таким же смачним. У цьому пересвідчилась і частина внутрішньо переміщених осіб, до харчування яких за кошти фонду громад «Рідня» залучена ГО «Євроатлантичний вектор».
Генератором ідей і динамо-машиною «Євроатлантичного вибору» є Омелян Заревич. Він – корінний мешканець Верхнього Синьовидного, хоча народився у Ворохті. Річ у тім, що його батьки, яких росіяни хотіли вивезти до Сибіру, втекли із пересильного пункту в Дрогобичі й опинилися на Франківщині. По смерті тирана Сталіна вони повернулися до рідного села, де хлопець закінчив школу та пішов до армії. Служив у морфлоті на крейсері «Олександр Невський». Закінчив зооветеринарний інститут. Працював головним інженером Стрийського рибгоспу та обіймав керівні посади в інших організаціях. Встиг побувати на Тибеті та навіть прожити сім років у Аргентині. Працював у Буенос-Айресі при катедрі, збудованій кардиналом Йосипом Сліпим. Був представником України в Аргентині, Парагваю та Уругваю на виборах депутатів ВР і президента України. Повернувшись на рідну землю, пірнув у вир громадсько-політичної роботи.
Саме з Омеляном Заревичем і пов’язаний початок діяльності благодійного фонду. Тепер він разом з компанією ставить питання про адаптацію переселенців до стрийських умов.
– Не треба себе тішити ілюзіями, що люди зі знищених до тла Бахмута, Мар’їнки, Волновахи та інших міст відразу після війни повернуться додому, – каже Ігор Мазур. – Їм просто нема куди повертатися. Тому разом із «Ріднею» ми домовились із директором ринку, щоби дати можливість дівчатам торгувати молочними продуктами. Зараз хочемо взяти стаціонарне місце і… Пам’ятаєте, за СРСР були автомати, які розливали воду трьох видів? Хочемо зробити щось подібне. Поблизу є цікавий ресторан. Якщо «Рідня» візьме його в оренду, може вийти цікава штука: і робота для переселенців, і громадський простір для спілкування.
Не сумніваємося, що нові проєкти будуть успішними, бо ГО «Євроатлантичний вектор – це ініціативність і напористість, а фонд громад «Рідня» – розрахунок і підтримка. В сумі виходить добрий результат.
Іван Швед
