Готова модель розвитку кооперації в Україні постала з виступів на конференції «МІКРОАГРОБІЗНЕС. З чого розпочати?», проведеній БФ «Рідня» в рамках фестивалю СтрийОрганікФест.
Як 16 відсотків українців забезпечували 52 відсотки польського експорту
Сорок тисяч відвідувачів у 1909 році побували на хліборобській виставці в Стрию, відкриття якої відбулося з благословення Митрополита Андрея Шептицького. Вона була першим кроком до виходу української продукції на ринки Польщі та Європи. Завдяки кооперації 16 відсотків українців забезпечували 52 відсотки польського експорту сільськогосподарської продукції. Про це та багато іншого розповів у доповіді на тему «Традиції проведення виставок та конференцій на Стрийщині з початку XX століття» голова Наглядової ради БФ «Рідня» Петро Маковський.
Чотири стовпи, на яких тримається Україна
Про чотири опори, без яких неможлива Україна, говорив співзасновник Християнської Служби Порятунку та програми «Добрий господар» Андрій Оленчик. Це – особистість, родина, громада і нація. При цьому четверта навіть без одної з трьох перших неможлива. Зараз іде страшна атака на родину, в результаті якої матимемо тяжку демографічну кризу. Вже розпочалася найголовніша битва – битва за народження життя. Мусимо її виграти, бо без родини нема України. Тому Церква має не зачинятись у храмі, а являти Євангелію в ділах. Бо ж і за здобутками, про які говорив перед тим Петро Маковський, стояла Церква Христова – наголосив Андрій Оленчик.
Ідеї Шептицького сьогодні особливо актуальні
Покинувши світ, залишився в ньому. Це про митрополита Андрея Шептицького, ідеї якого в Україні сьогодні особливо актуальні. Передовсім вони стосуються соціального служіння Церкви – явлення Євангелії в ділах. Про те, як складались обставини життя, щоб перетворитися на послідовника Андрея Шептицького, розповів отець Андрій Циб із Коростова.
Все почалося з випробування матеріальним життям. У багатодітного отця просто бракувало коштів, щоби утримувати сім’ю, відтак їмость поїхала на заробітки до Ізраїлю. Щоб зберегти родину, отець згадав, що колись був дотичний до декоративної обробки деревини, купив верстат, сам почав додатково заробляти і вирішив запалити бажання до цієї традиційної бойківської справи в сільських дітей. Ідею підказав Любомир Шерстюк, «Рідня» допомогла фінансово, тож світлиця почала активно діяти. Згодом з’ясувалося, що на початку XX ст. за ініціативи Андрея Шептицького, в селі постав монастир, одним із завдань якого було створення ремісничої школи, щоб активізувати громаду до творчої праці. Таким чином отець Андрій Циб став послідовником митрополита, являючи Євангелію в ділах. Отож подібну світлицю він організував також у Стрию.
Двадцять тисяч відвідувачів за три дні
Про вплив фестивалів на розвиток територій розповів директор ФГ «Рідня» Олег Шмілик. За його словами, фестивалі стають рушіями розвитку міст, районів і цілих регіонів. І це не дивно, бо вони презентують таланти особистостей, традиції родин і громад.
Для ілюстрації він навів приклади фестивалю борщу та «Полтавська галушка», проаналізував їхні впливи на зростання витрат споживачів, створення нових робочих місць, промоцію регіонів, розвиток туристичних атракцій тощо.
Зрештою, СтрийОрганікФест також стає магнітом для споживачів, а відтак – стимулом для появи нових виробників крафтової продукції. В минулі роки за три дні фестивалю його відвідували до 20 тисяч покупців.
Долинська притча про таланти
Про те, як не закопувати подаровані Богом таланти, а перетворювати на конкретну продукцію, говорив Віктор Дитинко (ТОВ «ДолинаАгро). Його тема – «Продукт: від ідеї до продажів».
Він розповів про діяльність торгової марки «Ласунчик» з її фірмовим печивом «Солодка Долина», ТОВ «Солодкий сервіс», що виготовляє морозиво, ФГ «Баррі Хілс», що вирорщує та збуває лохину, ФГ «ЕкоКарпати», що вирощує кози та корови, спеціалізується на сирах і не тільки. Великою популярністю користується морозиво з козячого молока. Також негода підказала новий продукт. Якось град побив лохину. Збувати некондиційні ягоди було неможливо, тож вирішили витиснути з них сік. Тепер сік з лохини став фірмовим продуктом.
Про них говорять їхні справи
Роман Слободян з Тернополя – достатньо успішний підприємець, для якого робота на землі, наче голос крові. У 2022 році він виграв грант «Повір у себе». У 2023 році встановив теплицю, посадив дині, кавуни, огірки тощо, а вже цього року хоче отримати від дохід. Має намір на частині теплиці отримати три врожаї. Спочатку – редиски, потім – помідорів, на осінь – огірків.
Юрій Романюк, директор школи та садівник з досвідом в одній особі, побачив теплицю Слободяна й запалився мрією збудувати не гіршу. Тепер, коли мрії здійснюються, він хоче провести семінар у себе.
Василь Солонинка, повернувшись з фронту, продовжив займатися курниками у Вівні, щоб отримувати екологічно чисті яйця. До війни він реалізовував проект «Курник на колесах» – цікаву ідею, яку успішно втілюють у частині європейських держав, зокрема в Німеччині. Його досвід може стати в пригоді багатьом іншим активним українцям.
Ірина Мотрук з Нового села Гніздичівської ТГ зареєструвала ФОП і перетворила захоплення виробництвом пастили у бізнес. Пані Ірина – активна жінка. Свого часу була головою сільради на території п’яти маленьких сіл. Ці села потопали в садах, але маса яблук і грушок гнила в землі, бо збуту не знаходили. Тоді пані Ірина почала сушити їх і крутити пастилу. Донька, будучи за освітою дизайнером, розробила гарну упаковку. Зараз вона має непоганий збут і трансформувала своє захоплення в бізнес.
Юлія Моісеїва, ГО «ГоуФрендс», з музикантки перетворилася на дизайнера та менеджера. З початку повномасштабного вторгнення разом з чоловіком Євгеном Моісеївим займалися евакуацією дітей з дитячих будинків, перевели ІТ-академію з Києва до Стрия та почали здійснювати проєкти з допомоги вимушено переселеним. Для цього придбали землю разом з озерами в селі Горішнє, облагородили, відремонтували ферму. Люди, яких війна вигнала з рідних домівок, від психічної перенапруги рятували себе працею на землі, паралельно забезпечуючи продуктами харчування. Тепер, коли більшість із ВПО знайшли собі роботу, проект згорнули. Натомість виникла ідея організувати реабілітаційний центр.
Іван Швед
