Завершився ювілейний, двадцятий ярмарок-фестиваль «СтрийОрганікФест», у рамках якого відбулася традиційна вже конференція «Мікроагробізнес. З чого розпочати?» Вона є майданчиком обміну ідеями, досвідом та знаннями між учасниками, створює унікальну можливість для початківців зустрітися з фахівцями, дослідниками та практиками з різних сфер, обговорити свої ідеї, напрацювати рішення щодо розвитку власної справи. Учасники отримують можливість поглибити свої знання про цей сектор, обмінятися кращими практиками та взяти участь у конструктивній дискусії щодо викликів та перспектив мікроагробізнесу.
Кооперація: економічне зростання плюс національна ідентичність.
Традиційно відкрив її голова Наглядової ради БФ «Рідня» Петро Маковський. Він наголосив, що в українському селі чітко простежуються два шляхи розвитку: входження великих агрохолдингів з одного боку та намагання втриматися дрібних фермерів і одноосібників – з другого. Плюс великих компаній – у високій технологічності та продуктивності праці завдяки застосуванню найсучаснішої техніки. Мінус у тому, що соціально-культурні запити села з його самобутністю їх не особливо цікавлять. Натомість фермери та звичайні сільські господарі є стовпами сільської культури й у цьому їхній плюс. А мінус у тому, що вони зазвичай не об’єднані в кооперативи, а відтак не можуть конкурувати з великими фірмами. Навіть з тої причини відродження кооперативного руху в Україні має не тільки економічне, а й ціннісно-культурологічне, ба, навіть екзистенційне значення. Бо ж кооперація включає в себе і економічне зростання, і справедливий розподіл прибутків, і соціальну інтеграцію, і збереження культурної ідентичності. Зрештою, вона стосується не тільки села.
Петро Маковський навів кілька унікальних світових прикладів, зокрема, найбільшого кооперативу на Землі – Мандрагонської кооперативної корпорації в Іспанії, мережу кооперативів, які забезпечують значну частку ВВП регіону Емілія Романья в Італії та фінансової групи Дежарден з Канади, яка є найбільшою федерацією кредитних спілок Північної Америки. Та й в українській історії є світлі сторінки, пов’язані з кооперацією. Стосуються вони першої половини XX століття, коли кооперативний рух українців Галичини творив економічні дива в тодішній Польщі. Настав час на новому рівні повернутися до кооперації, й кооператив «Стрийський ясь» є досить успішною спробою.
На фазі відновлення воїнів замінять добрі господарі.
Співзасновник і програмний координатор Християнської служби порятунку Андрій Оленчик наголосив на тому, що «червоне цунамі», яке нестримно насувалося на Європу у XX столітті, зупинили саме кооперативи, які творили католики. Треба згадати спадщину Андрея Шептицького, не копіювати, а прийняти дух і логіку, щоб виховувати доброго господаря. Бо добрий господар прагне жити краще, та не обмежується цим. Зараз Україна перебуває у фазі спротиву. Народ стікає кров’ю, сльозами та потом. Держава подібна на людину, в якої одна легеня вражена, друга мусить працювати за двох. Працювати за двох – покликання доброго господаря в цьому часі. Пан Оленчик продовжив думку словами, що ніхто не знає, коли настане ранок мирного часу, й ми увійдемо у фазу відновлення. Та розуміємо, що випробування тоді будуть не меншими. Повернуться з фронту воїни, багато з яких скалічені фізично, зранені психічно. Вимушені переселенці захочуть додому, а повертатися нікуди. Там – суцільна руїна. Не тільки їм, а й нам усім доведеться зрозуміти, що тієї країни, що залишилась у пам’яті про довоєнні часи, більше не існує так само, як не існує звичного світового порядку. Поява генсека ООН Гуттеріша на засіданні БРІКС – не виклик, а вирок, – наголосив Андрій Оленчик. Тож майбутнє нової України залежатиме від відсотку справжніх її громадян – тих, хто є громадянином у голові та серці. Саме такі громадяни є захисниками та добрими господарями. У другій фазі головними стануть добрі господарі. Тому програма «Добрий господар», яку здійснює БФ «Рідня», на часі.
“Стрийський ясь” – одна із відповідей на майбутні виклики.
Голова правління кооперативу «Стрийський ясь» Михайло Вишньовський, коротко зупинившись на перевагах кооперативного руху, головну увагу зосередив на викликах, зокрема й тих, що чекають на нас при входженні в Євросоюз. Пан Вишньовський поставив два запитання. Перше: чи готові до входження ми? Друге: чи готовий ЄС прийняти нас? Наше завдання – трансформуватися, стати конкурентними на європейському ринку. В Україні – декілька мільйонів сімейних господарств, яких треба перевести в ранг товарних. Та навряд чи Європа здатна буде пережувати те, що ми їй запропонуємо. Тим не менш, головними завданнями на сьогодні є творення кооперативного середовища та кооперативних спільнот.
Петро Маковський розвинув думку Михайла Вишньовського, згадавши історію творення кооперативу «Стрийський ясь», пов’язану з мамою, котра цими днями відійшла у вічність. А почалося, за словами пана Маковського, з того, що в 2015 році на Львівщину приїхали французи, щоб допомогти визначити продукцію, яку можна реалізувати з географічним зазначенням на зразок шампанського чи коньяку. До нього зателефонували з обладміністрації з проханням приготувати щось особливе, а він звернувся до мами, щоб зварила квасолю за своїм рецептом. У результаті, з численних пропозицій французи вибрали три: карпатський мед, овечу бринзу і… квасолю. Власне, з цього й розпочалося творення кооперативу «Стрийський ясь». І успішна робота над продукцією з географічним зазначенням може стати однією із відповідей на виклики, про які говорив пан Вишньовський.
Що творить додану вартість?
Координатор програми «Добрий господар» Олег Шмілик зосередився на тому, як отримувати додану вартість на продукцію наших господарів та як цьому може посприяти кооператив. Він навів простий приклад. На СтрийОрганікФесті частину продукції виставили в сучасній привабливій упаковці, частину – просто так. Дуже швидко побачили, що покупець став вибагливим. Він готовий заплатити дорожче за виріб в привабливому вигляді і з усіма можливими зручностями. Бо ж добра упаковка – це не тільки частина магії продажу, а й ознака того, що виробнику можна довіряти. Раз не скупиться на естетику та зручності для покупця, значить, до справи підходить серйозно, піклується про своє ім’я і що-небуть не підсуне. Це добре впливає на покупців і водночас дає можливість підвищувати додану вартість. Вона тим вища, чим меншою є упаковка. Звісно, звичайному господареві непросто знайти кошти на упаковку, та кооператив такі речі просто зобов’язаний робити. Тож навіть заради цього варто кооперуватися.
Олег Шмілик розповів, що кооператив приділяє велику увагу маркетингу, на який до кінця року заплановано витрати близько 300 тисяч гривень. Водночас закупили обладнання та відкрили «Лабораторію смаку». Це дає можливість експериментувати з рецептами продуктів харчування, і не тільки з квасолі яськи. Річ у тому, що вдруге на одній ділянці квасолю можна садити тільки через п’ять років. Тож членам кооперативу пропонують також садити шпинат, петрушку, кріп і не тільки. Останнім часом в «Лабораторії смаку» працюють над аналогом цукатів, але з гарбуза. Здається, тут можна досягти високої доданої вартості, якщо люди готуватимуть цукати вдома та віддаватимуть кооперативу, а він запакує їх у гарні упаковки і забезпечить реалізацію.
Подаруй коханій троянд цілу банку…
Але делікатесом можуть стати продукти не тільки з гарбуза. Львів’янка Наталя Тимчій займається вирощуванням і переробкою харчової троянди, яку в нас називають десь рожею, десь ружею. Спочатку в неї було 5 кущів, з яких вона отримала 15 літрів перетертої рожі. 12 літрів вдалося вигідно продати через соціальні мережі. Відтак звернулася до «Рідні», стала учасницею проєкту «Урожайний шлях», перемогла в конкурсі і придбала ще 30 кущів та систему поливу. Цього року вже збула 36 літрів перетертої рожі.
Але, за словами пані Наталі, в нас є проблема із саджанцями харчової троянди, що гальмує розвиток справи. Та конференції у «Рідні» цікаві й тим, що завжди підносять сюрпризи. Слово взяла ще одна учасниця «Урожайного шляху» Ліда Романюк і приємно здивувала Наталю Тимчій тим, що разом із чоловіком вони вирощують саджанці харчової троянди.
Смакота і втіха: диво-страви з грецького горіха
Інеса Петухова наочно продемонструвала, що високу додану вартість можна отримувати й на основі традиційних продуктів, якщо підійти до справи творчо. Вона спеціалізується на продуктах із грецького горіха і пропонує цілу низку смаколиків. А почалось усе з того, що разом із чоловіком вони освоїли технологію очищення ядер горіхів від шкірки, що додає до смаку не дуже приємну гіркоту. Відтак вони почали продавати їх соленими, смаженими і навіть копченими. Та це був тільки початок. Оскільки в горісі міститься олія, то на його основі почали творити неймовірні пасти, пакувати і продавати. На скільки успішним є збут, продемонстрував і СтрийОрганікФест. За два дні вони продали всю свою продукцію.
Інеса переїхала до нас з Миколаєва в час повномасштабного вторгнення, відтак приміщення для ведення бізнесу мусила орендувати. Це – невизначеність. Бо ти відремонтуєш, а власник може попросити покинути його. Тому їх зацікавили модульні приміщення, в яких можна спроектувати все, що необхідно для дотримання технології. Справа з новим приміщенням підходить до фінішу.
Бажання, рішучість, наполегливість
Василь Солонинка наполегливо рік у рік (з перервою хіба на участь у бойових діях) демонструє, що в селі можна жити комфортно та мати із землі пристойні доходи. Він спеціалізується на екологічно чистих курячих яйцях, які, до речі, в «Рідні» купують майже всі.
Серед покупців також і голова правління кредитної спілки «Вигода» Юрій Мокрицький. Його виступ став свідченням того, що інфраструктура, в тому числі й фінансова, для розвитку кооперації вже є. Пан Мокрицький розповів про переваги та вигоди від співпраці з «Вигодою».
Ліда Романюк розповіла не тільки про вирощування саджанців троянд. Спільно з чоловіком вони вирощують на своїй землі овочі та фрукти, а в останній час завдяки проєкту «Урожайний шлях» зайнялися тепличним господарством, здобули досвід і поділилися ним з учасниками конференції.
Богдан Сидорак попри поважний вік і зайнятість соціальним служінням не забуває й про землю. Виходячи з покритих пилом століть архівів на сонце, він іде на свої грядки. Цього разу пан Сидорак приніс на оглядини звичайний кабачок незвичної величини. Він тримав його двома руками, бо ж важить нівроку! Цього року завдяки програмі «Добрий господар» він провів хімічний аналіз ґрунту та відкрив для себе багато цікавого.
Висновки
Конференція відбулась у рамках програми «Добрий господар» за ініціативи Християнської Служби Порятунку та ФГ «Рідня» і фінансової підтримки від проєкту “Урожайний Шлях”. Вже навіть це свідчить про бажання заглянути в корінь успіхів чи неуспіхів. Тому глибинна причина того, що українська кооперація наразі ще не горить, а тліє, лежить не в податкових чи фінансових проблемах, а в площині віри та довіри. Високі податки чи кредити з великими ставками можуть лише посилювати невір’я. Віра – від слухання, – кажуть отці Церкви. Тому, чуючи про досягнення тих учасників конференції, котрі ділились з іншими своїми досягненнями, ми проймаємося вірою, що це доступно й нам. І в цьому, окрім багатьох практичних результатів, найбільше досягнення конференції «Мікроагробізнес: з чого розпочати?»
Іван Швед
